Паралельний метод
Суть полягає у тому, що під час виконання відтренованої
до автоматизму рутини виконувати ще й певну інтелектуальну працю.
Рутин у школяра зазвичай не так багато, як у дорослого,
але все ж вона займає суттєву частку його життя. Це і прибирання квартири, це і
догляд за собою та своїми речами, це і приготування їжі тощо. Також до цбого
варто віднести сам процес вживання їжі та природні потреби. Як правило, ці речі
не вимагають у нас високої концентрації уваги. Це можна легко перевірити. Якщо,
виконуючи будь-яку з цих справ, ми починаємо «літати в думках» і при цьому не
наносимо шкоду якості виконання цієї справи, то можемо сміливо стверджувати, що
володіємо цією рутиною на рівні автоматизму. Сам факт «польоту думок» означає,
що наш мозок не завантажений виконанням дії, а тому з нічев’я шукає собі роботу
«в хмарах». Тоді постає логічне запитання: навіщо дозволяти своєму розуму цей
простій, якщо потім жаліємося, що не вистачило часу, наприклад, для вивчення вірша?
Чи не розумніше було б під час прибирання кімнати вчити цей вірш, а не думати
про «те, чи є життя на Марсі»?
Особливим випадком, у якому можливе використання
паралельного методу, є транспорт. Громадський транспорт є чудовим прикладом
тієї автоматизованої рутини, суть якої всього-на-всього полягає у підтримуванні
свого тіла у сидячому чи стоячому положенні! Стоячи у тролейбусі, наприклад,
можна повторювати чи вчити вірш із листочка, а сидячи можна навіть читати
художню літературу з її величезними повістями та романами, які інколи
приходиться читати в ночі.
Вивчаючи таким чином усні предмети, ми звільняємо час,
який би мали потратити на них за звичайних умов. У цьому і полягає виграш часу
паралельного методу: зекономлений час можна використати для відпочинку, хобі і
навіть ще для додаткового навчання. Розмір виграшу залежить від того, скільки
часу у Вас займає виконання вищеописаних рутин та який обсяг усного домашнього
завдання Вам задають.
